Зі своїм статутом — до світової спільноти

Нинішньою статтею ми продовжуємо традиційну для нашого видання тематику діяльності українських професійних громадських організацій фармацевтичного профілю, водночас започатковуючи цикл оглядово-аналітичних публікацій, присвячених «статутним» особливостям діяльності таких організацій у контексті відповідності сучасним світовим нормам та критеріям. Отже, ласкаво просимо до знайомства: у центрі уваги пілотної статті — Міжнародна фармацевтична федерація (International Pharmaceutical Federation (англ.) або Fédération internationale pharmaceutique (франц.) — FIP) та громадська організація «Всеукраїнська фармацевтична палата», яка за невеликий термін свого існування вже встигла зробити чимало кроків, що дають їй реальні підстави приєднатися до лав FIP вже у цьому році.

ПРИНЦИПОВІ ПІДВАЛИНИ

FIP — нашому постійному читачеві ця соковита абревіатура знайома не з чуток, а безпосередньо зі шпальт «Щотижневика АПТЕКА». Деякі програмні для фармацевтичної галузі міжнародні керівні документи, розроблені FIP самостійно або у співробітництві зі своїм голов­ним (не менш авторитетним, хоча й значно молодшим) партнером — Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), — були офіційно перекладені нами українською та зроблені надбанням вітчизняного фахівця. Йдеться насамперед про спільний посібник ВООЗ та FIP «Розвиток фармацевтичної практики. Фокус на допомозі пацієнтові», 2006 р. (у цій праці було вперше висунуто концепцію «фармацевта семи зірок» — фахівець, що надає допомогу та приймає рішення; комунікатор; менеджер; довічний учень; вчитель; лідер; дослідник), та настанову FIP «Стандарти якості аптечних послуг. Належна аптечна практика», 1997 р.

 

У цих програмних документах йдеться про дух і літеру, альфу та омегу, філософію та парадигму сучасного бачення фармацевтичної діяльності як такої. Адже сучасне її бачення провідними світовими експертно-ідеологічними ешелонами (точніше б сказати: локомотивами) у вигляді FIP та ВООЗ кардинально відрізняється від того, ким і чим вважалися ще пару десятиріч тому фармацевтична діяльність та її провідник (виконавець) — фармацевт (по-нашому — провізор, тож для подальшого уникнення нестиковок між локальним та міжнародним понятійними апаратами об’єднуватимемо провізорів та фармацевтів узагальнювальним терміном «фармацевтичний фахівець»).

 

Цей дрейф є не лише блискавичним у часі, але й абсолютно принциповим за сутністю: на зміну препарато-центричній моделі прийшла пацієнто-центрична модель. Це справжній метаморфоз цілого фаху: від мертвої хімічної сполуки до живої людини, якій болить. І цей метаморфоз має чітку логіку. Адже з трьох кардинальних питань фармакотерапії лише перше питання — «болить ЩО?» — входить виключно до компетенції лікаря (призначити належну діагностику і з’ясувати відповідь на це питання). Натомість, друге і третє принципові питання: «як ЛІКУВАТИ?» (ефективність) і «як НЕ ЗАШКОДИТИ?» (безпека) належать до сумісної компетенції лікаря і фармацевтичного фахівця. Для визначення фармакотерапевтичної схеми, оптимальної для конкретного хворого, вони повинні конструктивно та колегіально попрацювати удвох, порадитися, зважити усі «за» і «проти» для визначення спочатку потрібної молекули, а потім — найбільш відповідного лікарського препарату. Лікарю — провести аналіз локусу, патогенезу, клінічного перебігу, супутньої патології тощо. Фармацевтичному фахівцеві — зважити спектр побічних реакцій, фармакодинамічні та фармакокінетичні аспекти, режим дозування та інші особливості застосування з метою досягнення максимального комплаєнсу як першооснови раціонального застосування лікарського препарату. І лише тут на сцену виходить Його Величність Пацієнт — заради якого усе робиться і від якого врешті-решт усе залежить. Підтримає він позицію фахового складу медичної команди, дозволить їм себе переконати у необхідності в прихильності до терапії, прийме свідоме інформоване рішення суворо дотримуватися призначеного лікування (тобто забезпечить комплаєнс) — буде толк від лікування. Ні — усі списи будуть зламані марно.

 

Отже, як сформулювати цю нову парадигму у кількох десятках зрозумілих слів обсягом в одне речення? Спробуємо так: основа фармацевтичної діяльності полягає у наданні пацієнтові кваліфікованої та відповідальноїфармацевтичної допомоги фармацевтичним працівником, який є повноправним членом медичної команди , що структурована за принципом тріумвірату: лікар  — фармацевтичний працівник  — пацієнт.

 

FIP

5 вересня 1910 р. Х Міжнародний фармацевтичний конгрес вирішив об’єднати національні фармацевтичні асоціації, федерації та товарис­тва в єдину міжнародну асоціацію, що матиме назву «Міжнародна фармацевтична федерація». Відповідно FIP була заснована у 1912 р. на необмежений період для функціонування на міжнародному рівні і водночас стала суб’єктом національного законодавства країни, в якій знаходиться її штаб-квартира (Нідерланди, м. Гаага).

Мета організації полягає у поліпшенні глобальної системи охорони здоров’я шляхом просування фармацевтичної практики і науки, сприяння розвитку досліджень та розробки лікарських засобів, а також забезпечення доступу населення до необхідних економічно ефективних та якісних ліків і їх безпечного застосування у всьому світі.

Згідно з чинною редакцією Статуту FIP (прийнятої радою FIP 4 вересня 2003 р. у Сіднеї, Австралія), місія федерації — «представляти і служити фармації і фармацевтичним наукам у всьому світі», на виконання чого FIP може:

 

  • активізувати роль фармацевта і фармацевтичного вченого в галузі охорони здоров’я;

  • обстоювати і підтримувати різноманітні заходи, спрямовані на забезпечення розподілу, постачання та належного застосування лікарських засобів;

  • співпрацювати з фармацевтичними організаціями, які потребують допомоги FIP у поліпшенні фармацевтичних систем у їх власних країнах;

  • тісно співпрацювати з іншими міжнародними організаціями, насамперед ВООЗ;

  • створювати регіональні структури (фармацевтичні форуми) у співпраці з регіональними бюро ВООЗ;

  • розвивати діяльність своїх підрозділів і спеціальних цільових груп;

  • організувати конгреси FIP і, за пропози­цією як управління з фармацевтичних наук, так і управління з фармацевтичної практики, надавати підтримку у проведенні фармацевтичних конференцій або інших заходів, пов’язаних з діяльністю аптек;

  • публікувати журнал для сприяння комунікації між членами FIP;

  • діяти в якості інформаційного центру;

  • використовувати інші доцільні засоби виконання місії.

 

Органами FIP є:

 

  • Асамблея фармацевтичних фахівців та науковців,

  • рада,

  • правління,

  • виконавчий комітет,

  • управління з фармацевтичних наук,

  • управління з фармацевтичної практики,

  • секції,

  • секретаріат.

 

На нашу особливу увагу заслуговують секції — основні структурні підрозділи FIP, де невпинно відбувається основна експертна робота, — нині ми лише ознайомлювально їх перерахуємо (для загального розуміння головних напрямків роботи федерації), а детальніше на їх діяльності зупинимося у подальших публікаціях. Отже, управління з фармацевтичної практики включає наступні секції:

 

  • фармацевтичної освіти,

  • клінічної біології,

  • комунальної фармації,

  • інформації щодо здоров’я та ліків,

  • клінічної фармації,

  • промислової фармації,

  • військової та невідкладної фармації,

  • соціальної та адміністративної фармації.

 

Натомість, управління з фармацевтичної науки складається з таких секцій:

 

  • створення та дослідження ліків,

  • натуральні продукти,

  • створення рецептур та фармацевтичні технології,

  • фармакокінетика, фармакодинаміка та фармакологія систем,

  • трансляційні дослідження та індивідуалізовані ліки,

  • біотехнології (1 фокус-група: вакцини),

  • аналітичні науки та фармацевтична якість (1 фокус-група: фармацевтичні ферменти),

  • регуляторні науки (4 фокус-групи: розчинення/вивільнення лікарських засобів in vitro; біо­фармацевтична класифікація та біовейвери; біодоступність/біоеквівалентність; перехресні клінічні дослідження).

 

Керівним органом FIP є рада, яка складається в основному з делегатів організацій-членів. Кожна організація-член має певну кількість голосів залежно від того, яку кількість членів вона представляє (таблиця).

Таблиця - Виборчі права* організацій — членів FIP

Кількість членів

Кількість голосів

249 або менше

1

250–499

2

500–999

3

1000–1999

4

2000–2999

5

3000–4999

6

5000–9999

7

10 000–19 999

8

20 000–29 999

9

30 000 або більше

10

*Додатково до даних таблиці слід зауважити, що:

- кожен член правління має 1 голос, а представництва обох управлінь (з фармацевтичної практики та з фармацевтичної науки) та кожної з секцій налічують по 5 голосів;

- почесний президент має право відвідувати засідання ради, але не має права голосу;

- ніхто не може передавати своє право голосу іншому;

- делегувати представників до ради — виключна прерогатива організацій-членів, управлінь та секцій.

 

Треба розуміти, що, ставши учасником FIP, фармацевтичний працівник або фармацевтична асоціація (чи асоціації — адже стаття 5 Статуту FIP не обмежує кількість організацій — членів з одної країни походження одночасно: наприклад, така країна як Франція має в лавах FIP аж 6 своїх асоціацій фармацевтичного спрямування, і всі вони є членами федерації на загальних засадах, тобто мають кількість голосів, що визначається кількістю фізичних членів кожної, входять до складу потужної всесвітньої мережі і можуть отримати різнобічну професійну користь від усього, що ця мережа може запропонувати. Насамперед, із членством у FIP пов’язана можливість участі у найбільшій в світі мережі фармацевтичних фахівців, науковців та освітян.

 

FIP пропонує три типи членства:

 

  • організаційне членство — організації, які зареєстровані згідно з чинним законодавством своїх країн і представляють фармацевтичних фахівців та/або науковців, можуть звернутися за наданням статусу організації-члена (організації-члени мають право голосу в раді FIP). Якщо організація кваліфікується як така, що не може претендувати на пов­ноцінне організаційне членство, FIP також запрошує для набуття статусу підтримувальної організації та організації-спостерігача;

  • членство для академічних інституцій — дозволяє фармацевтичним факультетам та іншим профільним навчальним закладам долучитися до обміну інформацією та досвідом шляхами вирішення проблем та лідерськими успіхами в рамках глобальної дискусійної платформи. FIP запрошує подавати заявки на таке членство усі фармацевтичні факультети і школи з усього світу. Навчальні заклади представлені деканами, заступниками деканів та іншими особами, які приймають рішення в рамках членської діяльності, — від дискусійної онлайн-платформи до Міжнародного форуму деканів під час проведення щорічного конгресу FIP;

  • індивідуальне членство — передбачається для окремих фахівців, вчених і студентів фармацевтичного профілю, які шукають можливості особисто зв’язатися з FIP щодо підтримки у своїй сфері професійної діяльності. Кожен індивідуальний член автоматично стає членом однієї з секцій або спеціальної групи практичних чи наукових інтересів.

 

Критерії відбору для членства у FIP сформульовані досить чітко — згідно з ними організація-заявник:

 

  • є організацією, яка зареєстрована на законних підставах і представляє фармацевтичних фахівців та/або фармацевтичних вчених в межах країни чи регіону;

  • активно підтримує та/або діє узгоджено з місією та діяльністю FIP;

  • не підриває місію FIP або не працює супроти неї;

  • не представляє жодну групу чи організацію, які могли б підривати місію та діяльність FIP або сприйматися як їх підрив;

  • не бере участі в жодній діяльності, яка прямо або побічно шкодить репутації FIP.

 

Таким чином, вже впродовж понад сторіччя FIP — безумовний законодавець (не лише «мод», але й безпосередньо норм, правил та принципів) фармацевтичної діяльності на глобальному рівні. Сьогодні ця всесвітня федерація національних фармацевтичних асоціацій представляє 3 млн фармацевтичних фахівців і науковців фармацевтичного профілю з усього світу та включає 132 професійні фармацевтичні асоціації (офіційно зареєстровані організації, що представляють фармацевтичних працівників та/або науковців фармацевтичного профілю) з різних країн (рисунок).

 

Відверто кажучи, прикро бачити у самісінькому центрі Європи абриси України (країни — співзасновниці ООН) в якості білої плями (terra incognita) для міжнародної організації, до складу якої входять Буркіна-Фасо і Кот-д’Івуар, Камерун і Гана, Чад і Кенія, Малі та Маврикій, Сенегал і Сьєрра-Леоне, Руанда та Уганда, Замбія та Зімбабве, Еритрея та Гвінея, — не говорячи вже про наших «співкамерників» по колишньому СРСР Молдову, Вірменію та Литву, а також про розвинені індустріальні країни, які мають у лавах FIP по декілька асоціацій-учасниць: вже згадана Франція (6), Японія та США (по 4) тощо… Напрошується і підгризає етнічне самолюбство тривожний сумнів: а чи не є рівень розвитку професійного самоврядування (зокрема його фармацевтичної ланки) наочним корелятивним показником рівня розвитку громадянського суспільства певної країни в цілому? Якщо так, то певно удвічі нам прикро й утричі активніше маємо працювати у цьому напрямку?!.. І, здається, перша ластівка на цьому шляху вже є.

 

ФАРМАЦЕВТИЧНЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПЕРШІ КРОКИ

З метою сприяння розвиткові фармацевтичного сектору економіки України, зокрема аптечної діяльності, його інтеграції у світову систему фармацевтичної діяльності, формування сучасної інфраструктури, створення сприятливих умов для фахової аптечної діяльності, задоволення та захисту економічних, соціальних та інших спільних інте­ресів провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних та/або медичних закладах, а також захисту інтересів фізичних та юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів через розвиток професійного самоврядування у фармацевтичній діяльності, — за ініціативою та безпосередньою участю ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» — розроблено проект Закону України «Про фармацевтичне самоврядування» (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 17 (988) від 11 травня 2015 р.).

 

Фахівці ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» нагадують, що практично у всіх європейських країнах статус, повноваження та місце професійних фармацевтичних організацій у суспільному та економічному житті встановлено законом. Національні самоврядні інституції (товариства, асоціації, лікарські палати, ізби, комори, колегіуми лікарів тощо) несуть юридичну та моральну відповідальність перед державою і суспільством за якість медичної та фармацевтичної допомоги, професійну підготовку окремих спеціальностей, дотримання ними норм медичної етики, безпеку та забезпечення прав пацієнтів, а також вирішують інші актуальні питання охорони здоров’я.

 

Проект закону спрямований на визначення правових засад створення фармацевтичної палати в Україні, встановлення організаційно-правових форм і напрямків її діяльності, а також принципів їх взаємовідносин з державою. Прийняття проекту закону має завданням сприяти розвитку фармацевтичної палати щодо:

 

  • підвищення ролі громадськості у формуванні та реалізації фармацевтичної політики;

  • сприяння розвитку фармацевтичного ринку та його інфраструктури;

  • інформаційного забезпечення юридичних та фізичних осіб;

  • навчання та підвищення кваліфікації працюючих на фармацевтичному ринку.

 

При цьому наголошується, що фармацевтична палата є виключно професійною організацією: її членом може бути лише дипломований фармацевтичний фахівець.

 

Цей законопроект створено з урахуванням дос­віду Польщі у царині розробки свого фармацевтичного законодавства, зокрема у контексті професійного самоврядування фармацевтичних працівників, — і це не поодинокий приклад діяльності ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» на шляху наближення українського фармацевтичного сектору до сучасних європейських вимог. Зокрема, на шляху досягнення сучасних міжнародних стандартів безпеки, ефективності, якості та раціонального застосування лікарських засобів у світлі все­осяжної та відповідальної фармацевтичної допомоги пацієнтові з боку згуртованої медичної команди (лікар та фармацевтичний фахівець), як на цьому з року в рік наголошують FIP в унісон з ВООЗ.

 

ВСЕУКРАЇНСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА ПАЛАТА: СТАТУТНІ ВІДПОВІДНОСТІ

Зауважимо, що ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» не лише відкрита для прийому нових членів, але й сама знаходиться в активній фазі прийому до FIP. За словами голови правління ГО «ВФП» Олега Клімова, генеральний секретар та головний виконавчий директор FIP Люк Безансон вже погодив прийом пакету заявницьких документів від першого українського здобувача на статус організації — члена FIP. Таким чином планується, що після проходження усіх встановлених статутних процедур щодо прийому нових членів, на найближчому щорічному конгресі FIP у вересні поточного року, в Дюссельдорфі (Німеччина), відбудеться прийняття до лав федерації першої організації-члена з України — ГО «Все­українська фармацевтична палата».

 

Що ж, справа державницька. Побажаємо успіху. Побажаємо вкластися в щільний графік і подолати цілий комплекс як «вступних» бар’єрів, так і планово-поточних напрацювань. А самі тим часом спробуємо нашвидкуруч оцінити шанси нашої країни приєднатися до FIP, стисло проаналізувавши основні положення статуту її представника-претендента (ГО «Все­українська фармацевтична палата») у контексті відповідності нормам та вимогам світової федерації.

 

Вже з пункту 1.1. розділу загальних положень дізнаємося, що ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» є: «добровільною, самоврядною громадською організацією, створеною на основі єдності інтересів для спільної реалізації прав і свобод фахівців системи охорони здоров’я, зайнятих науково-дослідною і практичною роботою у фармацевтичному секторі галузі охорони здоров’я та суміжних дисциплін, з метою об’єднання зусиль фармацевтичних працівників, зайнятих у науці, виробництві, дистрибуції та роздрібній реалізації лікарських засобів, науковців, представників засобів масової інформації та закладів охорони здоров’я України для сприяння науковим розробкам з питань теорії і практики охорони здоров’я в галузі фармації та суміжних дисциплін, задоволення та захисту спільних інте­ресів членів організації, для ведення єдиного реєстру фармацевтичних працівників (ЄРФП), в тому числі здійснення заходів щодо видачі ліцензій на види діяльності, пов’язанні з обігом лікарських засобів (видача ліцензій на вид діяльності «гуртова та роздрібна реалізація лікарських засобів», ліцензії на виготовлення лікарських засобів в аптечних умовах та персональної ліцензії на надання фармацевтичних послуг), акредитації аптечних закладів, атестації робочих місць, підвищення кваліфікації та атестації фармацевтичних працівників, захисту інтересів громадян від надання неякісних фармацевтичних послуг шляхом вжиття заходів передбачених чинним законодавством».

 

Справді, тут не треба бути аж дуже високочолим аналітиком, щоб побачити, наскільки основні задачі цієї організації — і по духу, і по суті — співпадають з тим десятком гасел, які винесла на знамено свого статуту FIP у якості інструментарію для виконання задекларованої місії. І навіть не лише з тим пронумерованим переліком на початку розділу «FIP», а ще більше з переліком секцій двох управлінь FIP (пам’ятаєте, шановний читачу, — ми обіцяли, що нам знадобиться цей перелік).

 

До того ж, не можна не відзначити одну надважливу новелу, яка недарма винесена у самий початок статуту Всеукраїнської фармацевтичної палати — а саме «ведення єдиного реєстру фармацевтичних працівників». Важко переоцінити значення цієї позиції. Адже наріжним каменем як сумісної концепції FIP та ВООЗ щодо фармацевта «семи зірок», так і запорукою успіху взагалі у будь-якій справі є персоналізація професійної відповідальності.

 

Дозвольте пояснити. Дійсно, професія фармацевта — достатньо «біла і пухнаста». Це одна з найгуманніших професій. Але не будемо впадати в ідеалізм. Згадаймо усі ті не надто приємні риси, притаманні людині як біологічному видові (з якого фармацевтичні фахівці, на жаль, не є винятком). Людина — автор і виконавець війн і злочинів, у порівнянні з якими професійна непорядність, меркантильність, некомпетентність, а тим більше «звичайна» службова недбалість здадуться ніжним подихом морського бризу. Зніміть зараз законодавчо-правоохоронні буфери — негайно почнуться розбиття вітрин і грабунок магазинів, причому за участю переважної більшості населення, з цим нічого не вдієш, таке єство.

 

«До чого такий антиліричний відступ?» — запитаєте Ви, шановний читачу. Відповідь міститься як у прикінцевому положенні того самого процитованого пункту 1.1.: «з метою … захисту інтересів громадян від надання неякісних фармацевтичних послуг шляхом вжиття заходів, передбачених чинним законодавством», так і у пункті 2.1., яким починається розділ «Мета та напрямки діяльності», але вже дещо конкретніше: «Основною метою Організації є задоволення, представництво та захист законних соціальних, творчих, економічних та інших спільних інтересів та законних прав членів Організації, захисту інтере­сів громадян від надання неякісних фармацевтичних послуг шляхом персоналізації відповідальності фарм­працівника перед хворим».

 

Справді: як кажуть, всі під Богом ходимо. Хто може гарантувати, що не натрапить на аптеку, де «всучать» контрафактний або прострочений препарат? Або візьме верх жадібність — і відпустить першостольник прекурсор малому наркоманові? Ось тут дуже знадобиться персональна відповідальність. Звичайно, це лише негативний полюс. А в позитивному ключі від єдиного реєстру фармацевтичних працівників користь величезна. Тут і невпинне професійне вдосконалення, і формування ешелону галузевих опіньйон-лідерів тощо.

 

Пункт 1.2.: «Діяльність Організації має суспільний характер, що не суперечить його взаємодії з органами державної влади, тісному контакту з іншими громадськими організаціями, рухами, фондами та окремими громадянами.». Також прослідковується чітка відповідність постулатам діяльності FIP.

 

Що ж до пункту 2.2., присвяченого основ­ним завданням Всеукраїнської фармацевтичної палати, то у нас не залишається іншого вибору, ніж представити його повністю і без купюр, — оскільки цей текст говорить сам за себе і як раз створює предметну надію на те, про що йшлося вище, — позбутися нарешті білої плями у самісінькому центрі Європи:

 

«2.2.1. Співробітництво з органами державної влади та місцевого самоврядування, органами влади Автономної Республіки Крим, громадськими об’єднаннями, іноземними організаціями та об’єднаннями, закладами, товариствами, підприємствами, суб’єктами господарювання тощо та забезпечення представництва та захисту будь-яких законних прав та інтересів Організації та її членів у відносинах з ними.

 

2.2.2. Сприяння державі та іншим громадським об’єднанням у створенні оптимальних умов для науково-дослідної та виробничої діяльності у фармацевтичній галузі, в поліпшенні якості лікарського забезпечення населення України, у раціональному розширенні номенклатури лікарських засобів, насамперед, за рахунок вітчизняного виробництва, у захисті споживачів та фармацевтичного ринку від потрапляння на нього неякісних, фальсифікованих лікарських засобів; пропагування передових технологій, досягнень фармацевтичної науки, сприяння у доведенні нормативно-технічної документації, регламентів іншої нормативно-правової інформації у виробниц­тві та реалізації лікарських засобів тощо.

 

2.2.3. Участь у формуванні та реалізації соціально-економічної політики у фармацевтичний галузі в цілому; участь у розробленні законодавчих і нормотворчих, інших регуляторних актів, перспективних планів та програм розвитку фармацевтичної справи і наукової роботи в галузі фармації.

 

2.2.4. Внесення пропозицій з питань професійно-посадових стандартів, стандартів якості медикаментозної допомоги, діяльності суб’єктів фармацевтичного профілю, державних програм і критеріїв потреби у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів, атестації, акредитації, ліцензування фармацевтичної діяльності, присвоєння кваліфікаційних категорій, норм етики працівників фармацевтичної галузі, іншого.

 

2.2.5. Допомога членам Організації у питаннях удосконалення професійних знань, атестації, підвищення кваліфікації, організації, проведення та координації такої діяльності.2.2.6. Співробітництво, обмін досвідом з громадськими організаціями на території України й за її межами.

 

2.2.7. Сприяння членам Організації у питаннях удосконалення професійних знань, атестації, підвищення кваліфікації, організації та координації такої діяльності; проведення атестації провізорів та фармацевтів, організація атестаційних комісій, визначення та рекомендування бази для проходження інтернатури, збалансування попиту і пропозиції робочої сили, запобігання масовому скороченню чисельності працівників шляхом сприяння створенню нових робочих місць в галузі тощо.2.2.8. Участь у розробці навчальних програм по професійній підготовці та підвищенню кваліфікації фахівців з метою провадження професійної діяльності на фармацевтичному ринку України.

 

2.2.9. Пропагування заходів щодо профілактики, ліквідації корупційних проявів у фармацевтичному секторі.

 

2.2.10. Інформаційно-методична підтримка діяльності членів Організації у фармацевтичній галузі.

 

2.2.11. Створення дієвого механізму обміну інформацією, досвідом, спілкуванням членів Організації».

 

Переконливо.

 

Побажаємо наснаги та успіху.

 

Далі буде...

 

Пилип Снєгірьов


За матеріалами сайту Apteka.ua