На виконання раніше даної обіцянки («Щотижневик АПТЕКА» № 36 (1007) від 21.09.2015 р.) з місця події довірчо сповіщаємо своєму високоповажному читачеві ексклюзивну та знакову новину, від якої, швидше за все, його фармацевтична фахова самоповага обґрунтовано підросте ще на щабельчик. Сьогодні, 29 вересня 2015 р., у Дюссельдорфі, Німеччина, розпочав роботу 75-й (Сторічний) Всесвітній конгрес з фармації та фармацевтичних наук Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP), — а напередодні рішенням Ради FIP громадську організацію «Всеукраїнська фармацевтична палата» було прийнято до лав FIP у якості постійного організаційного члена.

От і сталося те, про що так недовго попереджали «більшовики» («Щотижневик АПТЕКА» № 20 (991) від 25.05.2015 р.): Україна стала повноправним членом світової фармацевтичної сім’ї, і, відповідно, єдиним офіційним, безпосереднім і повноважним (тобто у прямому сенсі ексклюзивним) представником України на світовій фармацевтичній арені стала громадська організація «Всеукраїнська фармацевтична палата».

Заслуговує на окрему увагу таке явище «позитивного більшовизму» наших днів у розрізі поступу окремої фармацевтичної галузі, — і, вочевидь, це явище було враховано і закладено у назву цього професійного громадського об’єднання: саме Всеукраїнська палата. Курс на те, щоб залучити до імплементації сучасних світових стандартів фармацевтичної допомоги (зовнішній вектор на пацієнта) та фармацевтичного самоврядування (внутрішній вектор колегіальної суспільної взаємодії) максимальну більшість української фармацевтичної спільноти, а також, звісно, отримати максимальне представництво у складі палати усіх регіонів, «городов и весей» нашої країни.

Принципово, щоб саме більшість професійної громади — звісно ж, за умови її озброєння прогресивним і конструктивним планом дій та операційним інструментарієм для виконання поставлених цілей (а такий план і інструментарій можливо кристалізувати лише з передового міжнародного досвіду), — вирішувала питання функціонування фармацевтичної галузі загалом і окремого працівника зокрема; готувала гідні закони, які дозволять цій громаді демократично, а головне фахово розвиватися, зростати над собою; контролювала виконання цих законів як фаховою громадою, так і владою. Саме більшість фармацевтичної громади повин­на вирішувати гідність та професійну придатність окремого фахівця. І саме на ці принципові позиції з перших днів своєї роботи зробила акцент Всеукраїнська фармацевтична палата.

У своєму зверненні до керівництва FIP — президента FIP доктора Кармен Пен’я (Carmen Peña), генерального секретаря і головного виконавчого директора FIP Люка Безансона (Luc Besançon) — цей міжнародний високопосадовець безпосередньо курував процес проходження української заявки, глибоко вникав у сутність формулювань — він же і благословив українських кандидатів на вступ, усіх членів Ради FIP — Олег Клімов, голова правління «Всеукраїнської фармацевтичної палати», висловив глибоку подяку від імені українських фармацевтів та від себе особисто за надану ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» можливість взяти участь у 75-му Сторічному конгресі з фармації та фармацевтичних наук, а головне — за надану їй високу честь прийняття до лав FIP. «Отримавши статус члена FIP, ми матимемо доступ до методологічної допомоги з імплементації сучасних стандартів надання фармацевтичної допомоги, насамперед викладених у спільному посібнику FIP/WHO «Developing Pharmacy Practice. Focus on Patient Care», 2006 («Щотижневик АПТЕКА» № 21 (692) від 25.05.2009 р.). Експертно-методологічна допомога з боку світової фармацевтичної сім’ї — як FIP в цілому, так і окремих національних організацій-членів — для українських фармацевтів неоціненна та історично важлива!», — зауважив український громадський діяч.

Після прийняття організації до лав FIP, О. Клімов вручив її керівництву англомовну версію законопроекту «Про фармацевтичне самоврядування» (переклад здійснювався за офіційною процедурою відповідними службами Верховної Ради України), у супровідних листах до якого зокрема йдеться:

«Як локомотив фармацевтичного самоврядування в Україні ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» спільно з Національною юридичною академією ім. Ярослава Мудрого розробили законопроект «Про фармацевтичне самоврядування», зареєстрований у Верховній Раді України 9 вересня 2015 р. за № 3054. Ми будемо безмежно вдячні Вам за надання допомоги в отриманні експертного висновку FIP щодо відповідності цього законопроекту європейським нормам фармацевтичного самоврядування та загалом баченню FIP.

Така офіційна рецензія — з боку FIP та з офіційними професійними рекомендаціями від FIP — слугуватимуть для нас не лише керівниц­твом до дій. Це надважливо для власного нашого сумління і відповідальності перед прийдешніми поколіннями, тому ми прагнемо усунути будь-які сумніви у тому, що пропонуємо українській фармацевтичній галузі саме ті принципові засади професійно-колегіальних суспільних взаємин, які прийняті з боку FIP. І якраз зараз час для розвіяння останніх з таких сумнівів: адже згідно з чинним українським законодавством законопроект проходитиме усі відповідні процедури обговорення, як у парламентському комітеті, так і серед широкої громадськості. Отже, внести порекомендовані Вами корективи у первинно зареєстрований текст законопроекту ще було б не лише можливо, але й слушно та доцільно.

Безперечно, ми були б щасливі упізнати у цьому офіційному експертному висновку відображення Вашого особистого авторитетного професійного погляду на цей документ. Як Ви вважаєте, якою мірою даний законопроект відповідає (гармонізований, адаптований) до норм FIP, наскільки він відповідає принципам професійного фармацевтичного самоврядування у Європейському Союзі та/або інших країнах світу. Стисло, принципово, за змістом визначень і звучанням значень: які позитиви та негативи, труднощі або загрози, непорозуміння або туманності Ваше гостре фармацевтичне око підмітить, а Ваша чутлива фармацевтична рука, керована визначним професійним досвідом, позначить червоним кольором у нашому законопроекті?! Для нас безмежно цікаво і важливо це знати.

Ми щиро сподіваємося, що з сьогоднішньої часово-просторової точки — з днів проходження цього блискучого, ювілейного для FIP та знакового для України конгресу — ми почали закладати фундамент під майбутню злітну смугу плідного та різнобічного, конструктивного та колегіального, взаємно цікавого та професійно корисного міжнародного співробітництва. Адже сьогодні на авансцені FIP прозвучало нове слово: Україна».

Понад те, ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» направила англійський переклад законопроекту до окремих організацій — членів FIP, а у відповідних супровідних листах (під грифом «звернення новобранця») до національних фармацевтичних громадських об’єднань окремих країн світу, зокрема, підкреслюється:

«Ми просимо Вас не лише висловити свій професійний погляд на сутність та структуру пропонованого нами законопроекту щодо професійного самоврядування — зі своєї експертної точки зору. Нас дуже цікавить загалом весь Ваш досвід, який набуто протягом підкорення вершин фармацевтичного самоврядування та фармацевтичної допомоги, належних фармацевтичних практик та раціонального застосування лікарських засобів, невпинного професійного вдосконалення фармацевтів тощо. Нас цікавить не лише позитивний досвід, але й помилки, труднощі, не­узгодженості — адже саме подібні речі дозволяють напрацьовувати навички вчасної ідентифікації «збиття з курсу» і відповідної корекції своїх кроків. Ми будемо Вам надзвичайно вдячні за щирий та відкритий діалог за широким колом актуальних напрямків сучасної фармацевтичної діяльності. Зокрема, нас дуже цікавлять Ваші експертне бачення, міркування, аргументація щодо того, яким шляхом слід крокувати великій європейській країні, яка прагне втілювати сучасні світові стандарти у своєму фармацевтичному секторі. Який міжнародній досвід (зокрема Вашої країни) Ви б порекомендували нам використати, а якого — уникнути? Приклади яких країн Ви бачили б для нас корисними, а які — шкідливими, небезпечними чи просто безперспективними чи недоцільними? Які помилки Ви нам пророкуєте на тому шляху, який вже пройшли самі, — і що порадите, щоб їх уникнути? Нам дуже хотілося б знати, на яких принципах і підходах базується комунікація у фармацевтичному середовищі вашої країни? Чи існує у Вас єдиний реєстр фармацевтичних працівників, а якщо так — хто його розробив, веде та підтримує: держава чи професійна громадськість? Ще одне важливе питання — як у вашій країні побудована та впроваджується система невпинного вдосконалення фармацевтів (адже згідно з ідеологією FIP та ВООЗ фармацевт «семи зірок» є пожиттєвим учнем); як здійснюється оцінювання якості цієї освіти — академічними закладами, професійними асоціаціями чи їх спільними зусиллями; як відбувається подальше ліцензування спеціалістів (якою мірою та яким чином до цього процесу залучено професійну громаду) тощо. Отже, в ході побудови української аптеки європейського та світового зразка ми глибоко зацікавлені у вивченні кожного фрагмента досвіду діяльності Вашої поважної фармацевтичної організації».

Таким чином, ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» вирішила піти шляхом не найменшого спротиву, а навпаки, найбільшого (який пов’язаний з мегаприскіпливою оцінкою з боку ультрадосвідчених та надсуворих експертів): знач­но перевищивши виконання тих обов’язкових вимог, які накладає українське законодавство щодо необхідності публічного обговорення проектів нормативних актів, — вона зробила безпрецедентний крок, ініціювавши та організувавши не просто публічне, а МІЖНАРОДНЕ публічне обговорення запропонованого нею законопроекту, якому не існує аналогів. Це має на меті максимально врахувати досвід інших країн, аби уникнути (мінімізувати, скоригувати) вже кимось зроблених помилок, а врешті — зберегти час, якого знадобиться чимало (рахунок на роки) для усталення сучасних світових засад на теренах колегіально-суспільної взаємодії українських фармацевтичних працівників. «Можливо, це станеться ще за нашого життя, якщо ж ні — колись нам за це подякують діти та онуки», — з надією посміхається О. Клімов.

Загалом слід зазначити, що на цьогорічному засіданні Ради FIP були присутні понад 140 делегатів — представників країн — членів FIP. Розглядалося 7 вступних заявок з різних країн. Крім ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» (Україна) у конкурсі на вступ до лав FIP взяли успішну участь фармацевтичні асоціації з Алжиру, Болівії, Еквадору, Демократичної республіки Конго, Румунії та Республіки Ель-Сальвадор. Голосування відбувалося у відкритий спосіб. У період, що передував вступу, організації-кандидати мали виконати всі (достатньо вагомі і принципові: зокрема, серед основних — обов’язкова наявність вищої фармацевтичної освіти) вимоги FIP щодо організаційного членства, і, судячи з результатів відкритого голосування Ради FIP, всі вони успішно впоралися з цим завданням.

Власне ж загальний дух конгресу дуже вичерпно відтворений його девізом: «Science based, evidence driven» — «Базуючись на науці, керуючись доказами». Перед початком засідання Ради FIP було проведено два дуже змістовних професійних заходи — круглі столи за темами «Міждисциплінарна спільна практика для досягнення відповідального застосування ліків» (Collaborative practice to achieve responsible use of medicines) та «Відповідальне здійснення самолікування» (Responsible use of self-medication). Велике значення колегіального співробітництва між лікуючим лікарем та фармацевтичним фахівцем визначено FIP у 2009 р. і ще через рік відображено у документі «FIP Statement of Policy on Collaborative Pharmacy Practice». Подіб­ні ж висновки світовий альянс медичних професій затвердив спільною заявою у 2013 р., а цьогоріч він навіть запровадив нагороду за досягнення у міждисциплінарній спільній практиці.

Автор цих рядків торкався даної тематики в багатьох своїх роботах, але якщо розглянути ситуацію під вкотре дещо оновленим ракурсом, то вона проста. Коли до двох кваліфікованих, доброзичливих та колегіально налаштованих колег у білих халатах долучається пацієнт (той самий шаховий король, часом зовсім беззахисний, з вельми обмеженими можливостями, але найдорожчий, — той, заради спасіння якого скидаєшся серед ночі із земським саквояжиком, або й взагалі без сну у реанімаційній залі, підсвідомо синхронізуючи власне серцебиття з крапельним піканням монітору, — того «мятущегося» короля, навколо якого і задля якого скачуть і скачуть з глибокої давнини, гуркочуть по дошках століть і тисячоліть синегриві коні усіх часів, форматів і напрямків медицини і фармації) — то цей пацієнт має долучитися до цього процесу не просто так, а зі своїм предметно поінформованим бажанням вилікуватися, яке предметно й обґрунтовано сформовано в ньому двома вищезгаданими візаві у білих халатах. Вичерпно поінформувати його про все — це задача цих двох фахівців, лікаря і фармацевта, і як тільки це зроблено — перед нами виникає «триєдиний тріумвірат», згуртований кулак, медична команда, medical team. І перед цим тріумвіратом, який діє втрьох, скоординовано, наполегливо, спільними зусиллями, взаємною повагою та довірою, — вже не залишається особливих перешкод на шляху досягнення заповітної мети: звісно ж, відповідального застосування лікарських засобів.

У результаті синхронних цілеспрямованих дій досягається головний результат цієї заповіт­ної мети — одужання пацієнта. І не в останню чергу завдяки тому, що туз грамотно призначеної фармакотерапії пацієнт б’є козирем свого комплаєнсу, отримуючи необхідну взятку. Втім, єдина карта, яку пацієнт не може побити, — це некомпетентність (або недобросовісність) фахівця (або, на нещастя, обох). Це — джокер. Його — не передбачиш. А щоб передбачити, залишається єдиний вихід — освіта. І отут виходить на авансцену (хоча й заочно для пацієнта — і, можливо, навіть претендує надати нашій кристалічній решітці четвертий, освітянський кут, перетворивши трикутник на квадрат?.. безумовно, ні: заочно — не рахується) якісна професійна освіта та невпинне професійне вдосконалення — як запорука грамотності медичного та фармацевтичного спеціалістів, а отже, — запорука безпеки нашого дорогоцінного — не шахматного, а цілком живого — того самого, з якого починали вище, — короля-пацієнта. Як бачимо, коло логічно замкнулося, правильність теореми «Медична команда» доведено.

А ще на порядок вищий щабель — це там, де починається відповідальне самолікування. Це взагалі вищий пілотаж, коли пацієнту призначили лікування — і відпустили його один на один з відповідальністю за самого себе. І сьогодні FIP наполегливо переконує, що саме у цій царині міститься чи не центральний контрапункт сучасної фармацевтичної парадигми. Саме провізор, на думку FIP, володіє основними важелями та функціоналом, щоб переконати пацієнта лікуватися правильно. І в цьому чи не головна місія сучасного фармацевта у баченні FIP. Цій темі і було присвячено другий круглий стіл, причому в першу чергу розглядався найважливіший функціонал фармацевта, відображений у спільній настанові FIP та ВООЗ «The FIP/WHO Joint Guidelines on Good Pharmacy Practice — Standards for Quality Services» (2011), а саме «Роль 2: забезпечувати ефективне управління фармакотерапією» та «Роль 2, функція А: надавати точну інформацію щодо лікарських засобів та різних аспектів самолікування».

Два заходи, стисло змальовані вище, були єдиними за форматом та контекстом, предметною сферою та професійним духом. Тож у жодному разі не випадковою, а навпаки, характерною деталлю обох круглих столів був дуже високий рівень представництва усіх трьох громадських кіл. Так, якщо перший круглий стіл вели професійний секретар FIP Емма Пауліно (Ema Paulino, FIP Professional Secretary) з віце-президентом FIP по Африканському регіону Енді Греєм (Andy Gray, FIP Vice President, South Africa), а лікарську спільноту представляв генеральний секретар Світової медичної асоціації Отмар Клойбер (Otmar Kloiber, Secretary General, World Medical Association), причому до дискусії і символічно, і цілком активно долучився маститий посадовець-юрист, керівник Департаменту професій Міністерства юстиції уряду Квебеку (Канада) Андре Гарьєпі (André Gariépy, Ministry of Justice, Office of the Professions, Government of Quebec, Canada), — то другий круглий стіл (присвячений самолікуванню) відмодерувала Хелен Гордон, головний виконавчий директор Королівського фармацевтичного товариства Великобританії (Helen Gordon, CEO of the Royal Pharmaceutical Society, UK) у парі з віце-президентом FIP Еевою Терасалмі (Eeva Terasalmi, FIP Vice President, Finland), а лікарську ланку представив інший керівник тієї ж Світової медичної асоціації — вже її президент Ксав’є Део (Xavier Deau, President, World Medical Association). Конгруентно високо була представлена і пацієнтська ланка, зокрема в особі президента Міжнародного альянсу пацієнтських організацій Йоланти Білінска (Jolanta Bilinska, President of the International Alliance of Patients’ Organizations), а до складу цього альянсу входять не багато, не мало, сотні пацієнтських організацій по всьому білому світові.

Лишень останні два слова щодо освіти (яка трохи вище «просилася» у тріумвірат): взагалі, це окремий напрямок, окремий стратегічний сектор діяльності FIP, і тепер ми будемо обговорювати освітянську тематику у міжнародному контексті значно ширше та активніше, ніж ще вчора. Адже якісне надання освіти, якісний та незалежний контроль та оцінювання набутих професійних знань та практичних навичок спеціаліста, а потім його самостійне невпинне професійне вдосконалення (у тому числі і все більш широко — незалежне професійне тестування із залученням дистанційних онлайн-форматів тощо) — це те, без чого у призмі сучасних бачень немислимо не лише професійне самоврядування, але й власне сама професія.

Докладніше про роботу 75-го Всесвітнього конгресу з фармації та фармацевтичних наук, а також про діяльність FIP, — а на її теренах та принципах про діяльність України вже не як зачарованого стороннього спостерігача, а активного конструктивного учасника міжнародного життя глобальної фармації, — читайте у наступних номерах «Щотижневика АПТЕКА» та на сайті http://www.apteka.ua.

Пилип Снєгірьов, фото автора

За матеріалами сайту Apteka.ua