Центром громадського здоров’я України (ЦГЗ) оприлюднено рекомендації щодо використання ультрафіолетового (УФ) опромінення для дезінфекції приміщень, поверхонь. У відомстві наголошують, що ртутні лампи низького тиску є найбільш доступним, дешевим, вивченим та популярним в Україні джерелом УФ. 85% випромінювання цих ламп припадає саме на довжину хвилі 254 нм, що пояснює їх відмінну бактерицидну дію. Сучасні бактерицидні УФ-лампи вже не утворюють озон, який шкідливо впливає на здоров’я людей.

Бактерицидні УФ-лампи використовують у складі УФ-опромінювачів. Наразі виділяють три їх типи: відкриті, екрановані та закриті (або рециркулятори). Тип опромінювача визначає особливості використання приладу. Якісний баласт опромінювача може збільшувати термін експлуатації бактерицидних ламп вдвічі і більше.

Відкриті УФ-опромінювачі

Відкритими УФ-опромінювачами опромінюють приміщення для дезінфекції повітря та поверхонь за умови відсутності людей. Дез­інфікуються ті місця, куди потрапляють прямі промені УФ. Місця та зони, куди не потрапляють прямі промені УФ, не дезінфікуються і їх часто називають «мертвими». Саме через неможливість дезінфекції в «мертвих зонах» заборонено використовувати УФ-стерилізатори для обробки медичних виробів.

УФ дезінфікує лише поверхні і не має проникаючої сили. Його корисність обмежена, коли мікроби розташовані всередині пилу, бруду, жиру або на «мертвих» ділянках робочих поверхонь. Тому відкриті УФ-опромінювачі ніколи не рекомендують як єдиний засіб дез­інфекції приміщень. Водночас разом із мийно-дезінфекційними засобами дають гарний результат.

Розрізняють два види відкритих УФ‑опромінювачів: стаціонарні та пересувні. Для стаціонарного відкритого УФ‑опромінювача у ЦГЗ рекомендують ретельно обирати місце. Слід враховувати форму приміщення, розміщення меблів, основне місце робочого процесу.

Під час використання пересувного УФ‑опромінювача для якісного рівня дезінфекції зазвичай використовують знезараження приміщення з декількох точок, поступово переміщуючи по ним пересувний опромінювач. Використання пересувних опромінювачів з великою кількістю бактерицидних УФ-ламп (4–6 та більше) дозволяє значно зменшити час дезінфекції приміщення.

У ЦГЗ звертають увагу, що на сьогодні відсутні нормативні акти, які б регламентували розрахунок часу роботи відкритого УФ‑опромінювача (або знезараження приміщення за допомогою УФ). Тому обґрунтованим методом розрахунку часу роботи відкритих опромінювачів є той, який враховує летальні дози УФ для мікроорганізмів, які можуть бути присутні в приміщенні, та інтенсивність УФ‑випромінення у дальній від опромінювача точці приміщення.

При цьому використання відкритих УФ‑опромінювачів для дезінфекції повітря не є доцільним для профілактики інфекцій, які передаються через повітря, під час процедур, у яких відбувається тривала генерація інфекційного аерозолю.

Для приблизного розрахунку кількості відкритих УФ-опромінювачів є правило: 1–2,5 Вт потужності бактерицидної УФ-лампи на 1 м3 об’єму приміщення.

Таким чином, відкриті УФ-опромінювачі підходять для дезінфекції повітря та поверхонь, як додатковий метод, після генерального або рутинного прибирання приміщень, під час їх підготовки до проведення маніпуляцій та процедур, що вимагають стерильних умов (у маніпуляційній, операційній тощо).

Екрановані опромінювачі

Принцип роботи екранових опромінювачів полягає в тому, що верхня частина приміщення постійно знезаражується бактерицидним УФ‑випроміненням за умови присутності людей у приміщенні. Екрановані опромінювачі використовують для дезінфекції повітря в закритих приміщеннях, особливо за умов неоптимальної вентиляції (як механічної, так і природньої).

Використання екранованих УФ‑опромінювачів рекомендовано ВООЗ для профілактики передавання туберкульозу: www.who.int/publications-detail/who-guidelines-on-tuberculosis-infection....

Ефективність роботи екранованих УФ-опромінювачів залежить від переміщення повітря в приміщенні між верхньою та нижньою зонами, що може забезпечуватися роботою вентиляції або будь-яких типів вентиляторів.

Екрановані опромінювачі рекомендовано використовувати в приміщеннях, де є ризики передачі інфекцій повітряним шляхом або в приміщеннях, де проводяться аерозольно-генеруючі процедури.

Рециркулятори (закриті опромінювачі)

Принцип роботи рециркуляторних (закритих опромінювачів) полягає в тому, що повітря з приміщення проходить через корпус приладу, в якому працює бактерицидна УФ-лампа.

У ЦГЗ не рекомендують їх використовувати для дезінфекції через занадто низьку ефективність роботи.

Оскільки забруднення (зокрема й інфекційним аерозолем) повітря — не стала одномоментна величина, у палаті хворого на туберкульоз чи в кабінеті бронхоскопії повітря забруднюється постійно, і дуже важливо якомога швидше та ефективніше це забруднення видаляти або знезаражувати, щоб знизити ризики інфікування медичних співробітників та/або інших пацієнтів і розповсюдження інфекційного аерозолю в інші приміщення.

Для оцінки ефективного очищення (дез­інфекції) повітря в практиці інфекційного контролю прийнято використовувати термін еквівалентна кратність повітрообміну. Рекомендована швидкість очищення (дезінфекції) повітря — мінімум 6-кратний повітрообмін (тобто 99% очищення повітря протягом 46 хв). В ідеалі — 12-кратний повітрообмін (тобто 99% очищення повітря протягом 23 хв).

Враховуючи інші конструктивні недоліки рециркуляторів: малий радіус дії, утворення «короткого» контуру, неможливість адекватного обслуговування тощо, більшість рециркуляторів, які є на ринку України, за ефективністю відповідають однократному повітрообміну й нижче, що є дуже низьким показником. Наприклад, екрановані УФ-опромінювачі, порівняно з рециркуляторами, за ефективністю роботи еквівалентні приблизно 20-кратному повітрообміну.

У зв’язку з цим, використання рециркуляторів для дезінфекції повітря в закритих приміщеннях є заходом із сумнівною ефективністю в більшості випадків.